У сутінках вечірніх, тишею сповитих,
під мінорні мотиви, що нашіптує дощ
Просочилася осінь крізь вікна відкриті
Потеревенити наніч. Ну добре. Про що ж?
Про те, як буває на серці тужливо
Від того що літо так швидко пройшло.
Вона усміхнулась. Та й каже:
« Можливо, і я на чаклую вам, люди, тепло.
Від чуйних розмов, що поєднують душі,
Від шорхоту суконь під довгим пальто
Гарячої кави, що серце зворушить,
Й особливих людей, які поруч в авто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: Ruzhena