Псалом 405. Земне — й Небесне

                     Отцю  і  Сину  і  Духу  Святому,
                     Єдиносущним  і  Нероздільним,
                     і  Співспасительниці  Богородиці
                     Марії
                     з  любов’ю  і  благоговінням  присвячується



І  як  глибше
й  точніше
сягнути
щоби  зволилось  все  це  …
щоби  іскри  від  благодаті  —
щоби  
зрушилось  людяне  
серце
іскрити  що  Бог  підтримує?  —
не  живити  що  Бог  не  
                               підтримує…
обпиватись  —  навколо  серця  —  римами?
Й  все  буде  —  з  благодатними  тими  …
Отець  Неба  й  землі
Творець  зримого  і  не…
                   особливо  —  незримого…
ради  Його
Незримого
серце  й  тимчасовим  пожертвує…
Він  мене  на  Горі
Сам  мене  полюбив  —
                             я  хотів  вмерти!!!
тож
й  сліда  б  не  лишив  —
хотів  вмерти  —  бо  не  стало  смерти??
тільки  б  за  Ним  —  поспішив!!!!


В  серці  Любов
Наставляюча  і
Зоставляюча
й  Вічная  (!?)  Любов
а  не  «тимчасовість  лиши»…
це  ж  як  підняти  серце!!!
рішення  в  серці  —
вмерти  б!    лиш  би  з  Ним  жить!!!

Й  хтось  віддасть  серце
простягне  Христу  своє
                                                   серце
даль  за  ним,  із  Христовим
вже  серцем,
оживе  й  побіжить!!!  
Бог  несподівано
єднає  і  прошиває
земне  —  й  Небесне…
Бо  й  Мати  Божа  воскресла!!

І  ми  —  воскреснем!


28.10.2026,  пам'ять  святого  Іова  Почаєвського;
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
Новий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: Шевчук Ігор Степанович