Позолотилась вишенька на зиму,
Та ще триває осінь як весна.
Дощі-тумани, краплі на озиму,
Лелеча сповідь, щира і сумна.
Й душа — у вирій, там, де тихо й тепло,
Чи сон солодкий у чужих руках?
О ні, лишилась вдома! Там, далеко,
Я — лише з України дивний птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: fialka@