набрів на сіть у небесах
а в ній заплуталася хмарка
розмріявся був попервах
й зробилося знайомо жарко
а потім лячно спогадав
як небове стає наземним
як сотні їх пливуть мовляв
назустріч ніби недаремно
та діставатись їх волог
дощу чи грому з небокраю
мене застерігає Бог
бо гарну власну річку маю
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: Щєпкін Сергій