Ті охтирські ліси
У думках звуть до себе,
Де проводив часи
Під святим вільним небом.
Як спіткала біда,
Я знаходив там спокій —
Туга мозок з’їда
В темній прірві глибокій.
В хижій далечіні
Люди, схожі на звірів,
Не лишили мені
Більш нічого, крім віри.
Лиш в охтирських лісах
Відновитися зможу,
Покотилась сльоза —
Повернуся, дай, Боже!
27.10.2026. 22:04
Дніпропетровська обл.
Збірка “ДІАГНОСТИКА
ПРОСТОРУ”(77)
Розділ 2. “ПІДВИЩЕННЯ
НАПРУГИ”(24)
Твір 488
©Вадим Косарєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: Вадим Косарєв