Чуже.

Є  правило  таке,  чуже  не  брати.
Про  все  з  роками  розум  пізнає.
Ти  добре  чуєш,  рідний  брате?
Доля  волає:  не  бери,  це  не  твоє!

А  ми  берем  і  мучим  все  життя
Себе,  дітей,  її.  Гнів  наш  зростає
На  те,  що  ми  прожили  безпуття.
Душа  все  цінне  в  попіл  загортає.

Були  ж  слова  та  теплі  почуття…
Кудись  поділись.  Щось  не  палає,
Не  б’ється  серце  так.  Забуття…
Де  наша  дівчинка,  любов  згасає.

А  правило  таке  -  чуже  не  брати.
З  роками  розум  добре  пізнає.
А  ти  не  слухав  долю,  брате.
Тепер  берешся  гнівно  за  своє.

Скандалиш  вдома,  б’єш  посуду.
Опам’ятайся,  з  вогнем  ти  граєш.
Та  що  ж  ти  робиш,  не  треба  суду.
Тепер  «чуже»  ти  берегти  маєш.

27.10.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2026
автор: filaya