а буває — немає ні сліду, ні тіні,
вже й безслідності слідом за ними нема,
лиш здається трави золотим покоління,
коли світло із зором закрутить обман.
а буває, несуться — за милею миля —
махи й пурхи, поздійняті вітром із лав
того лісу, що здався на милість чи мило,
і ручища осінні на себе наклав.
а буває і ліс упирається рогом
і уперто стоїть в оперті на оте,
що живе під корою неначе нічого,
але повнить собою усе непусте.
а буває, стирається з каменя сірість,
а буває, з-під каменя сирість щеза.
розчахнеться, бува, — трав’яним харакірі,
як усі — глибиною триматися за…
10.05.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2026
автор: Тарас Яресько