УКРАЇНСЬКА МОВА
Люблю її. Як можу не любити?
Нею матуся вчила говорити.
За подругу її з колиски мала,
Щодня вітала рідну й обіймала.
Лице їй мила і чесала коси,
Ловила в травах срібнощокі роси.
Купалась з нею в озері та річці,
Вербі хвалу складала і смерічці.
З нею шукала у ліску грибочки,
Слухала співи, що несли струмочки.
З нею узимку - на сніги багату,
Спускалася із гірки санчатах.
Сміялась з нею, плакала, співала.
В різну одежу мову зодягала.
Місце дала їй і у своїй книзі,
Де вона гола і у пишній ризі.
Та однозначно люблена і цінна.
Красива, мов у морі хвиля пінна.
Дзвінка, мов навесні пташині співи,
І з вогниками, наче очі в діви.
Не завжди доля мові килим слала.
Було, уста їй кляпом закривали,
Шнуром в’язали ноги, били в груди,
Щоб не несла свою красу між люди.
Боліло це їй, але дух не здала.
Стійко знесла все й кращою ще стала.
Живе і краєм гордо марширує.
Ніхто їй більше уст не зашнурує![youtube][/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)