А час все насипає дні на рани,
Втира рутину до кісток.
Я вже готовий випити обмани,
Зробити той гіркий ковток.
Назустріч вирушу безодні,
Опівночі я вдамся до рішучих дій.
І на межі між завтра і сьогодні
Із темним небом розпочну двобій.
І місяць світлом хай наповнює стакани,
А зорі хай підмішують печаль -
Я вип'ю всі до дна обмани,
Я п'ю, забувши про мораль.
Я вип'ю все магічне зілля з трунку,
Нехай усе нутро моє пече,
Моїй душі немає порятунку,
А тіло просить з радістю іще...
2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2026
автор: Анатоль Фомальгаут