Єдиним покликом ти сієш
і він прекрасний наче подих
Магнетика? Всього лиш римування
Що ціль? Що я всьо лиш не впаду
А я упевнений що ти є всюдесуща
Підкресленням осяяяння? Шо друг прнносить
Взірцеве і безмежне царство носиш
Безмежне, бузcтуботне царство Доладу
Всенеможливість поклику, що носить чорні брови,
котрих вогонь боїться, бо інакше я вогонь спалю
Спажи, і я скажу десь дуже потім
Ще більше є віддаленістю з слів що я люблю
Велика неспокіність чи спокійна осінь?
Той спокій, шо огортає
Він моччазний і балуваний
Та тим не менш – його кохаєш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2026
автор: Аскет