мох покриває
розлами і тріщини
можна сперечатися
про його глибину
але шар за шаром
він повільно росте уверх
з денця себе
бачить джмеля в польоті
схожого на всіх і на все:
на затемнення сонця пучкою
на капсулу часу де час не схотів
нудитися посланням
навіть на дощ —
тим що ніколи не буде на самоті
їх обох завжди супроводжує
невідворотність свого падіння
мох часто рятує м’якістю
і джмеля
і жолудя з непокритою головою
і холодні краплини з розмазаним
на дзеркальній поверхні небом
іноді глибина
ніщо інше як її
неможливість
14.03.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2026
автор: Тарас Яресько