НЕСКОРЕНА ДОНЬКА УКРАЇНИ


НЕСКОРЕНА  ДОНЬКА  УКРАЇНИ

(Світлій  пам’яті  Ірини  Сеник)

За  Вкраїну  й  рідне  сво́є  слово,  
Відбула́  в  неволі  безліч  літ,  
Бо  Вкраїна  мила  серцю  й  мова.
Силі  духу  дивувався  світ.

Не  зламали  ґрати,  ані  мури,  
Ні  сибірські  люті  холоди́,  
До  Вкраїни  всю  любов  відчула  
Серед  темряв,  болю  і  біди́.

У  кайданах  пісня  не  вмирала,  
Слово  правди  берегла  в  душі́,  
Вишивала  долю  і  страждала,  
Та  писались  ві́рші  у  тиші́.

Крізь  роки́  неволі  й  самотини  
Пронесла́  любов  свою́  крізь  гнів,  
Не  зреклась  ні  мови,  ні  Вкраїни,  
Ні  усіх  святих  батькі́вських  слів.

Хоч  душа  і  серце  прагло  волі,
Дух,  що  не  зламався  у  тюрмі,  
Не  скорилась  мукам  і  недолі,  
Не  згасили  правди  у  пітьмі́.

Понад  тридцять  літ  –  важка  розплата  
За  любов  до  рідної  землі,
Не  зуміли  волю  відібрати  
В  постаті,  що  несла  на  крилі.

І  коли  Вкраїна  воскресала,  
Вірна  донька  стала  у  ряди,  
Словом  і  борнею  промовляла:  
«Україно,  вільна  будь  завжди́!»

Хай  же  пам'ять  про  борчиню  квітне,
Як  калина  в  рідному  саду́,  
Її  слово  –  вічне  й  заповітне,  
Дух  її  веде  нас  крізь  біду.

Маєм  приклад  ми  із  ко́го  брати,
Надихатись  та́кож  маєм  ким,
З  духом  волі  нам  звитяг  сягати,
Хоч  ідемо  шля́хом  ми  тяжким.

25.10.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР