ІРИНІ СЕНИК ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

ІРИНІ  СЕНИК  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

За  слово  –  вирок,  за  любов  –  тюрма,
Й  десятки  літ  і  холоду,  й  неволі,
Здавалося  б,  що  серця  вже  нема,  
Що  витримало  б  хрест  такої  долі.

Та  не  скорилась  в  стінах  тих  лихих,  
Де  вічністю  здавалась  кожна  днина,  
В  душі  не  стерся  жоден  правди  штрих,
Бо  її  ймення  –  велич  і  людина.

За  мову,  стяг  і  ненечку  святу
Завдали  катувань  страшні  тирани,
Та  віра  не  згасала  на  вітру,
Й  в  душі  наза́вжди  залишились  рани.

Десятки  зим  і  кожна,  як  граніт,
Неначе  криця,  духу  надміцного,
Який  же  був,  як  непокори  цвіт,  
Що  у  борні  за  волю  краю  сво́го.

І  постать  ця,  як  заклик  боротьби,  
Що  притаманна  українцям  й  нині.  
Цю  жінку  не  зламав  устрі́й  тюрми́,
Бо  серцем  залишалась  в  Україні.

За  ненечку  і  мову  у  тюрмі
Літа́  свої́  найкращії  віддала,
Не  підкорилась  й  в  муках  сатані,
Тортур  за  Україну  зазнавала.

У  таборах,  у  тюрмах  стільки  літ,
Не  впала  духом,  не  скорилась  долі,
Цю  постать  знає  і  шанує  світ.
З  тюремних  мурів  кликала  до  волі.

Не  маєм  права  ми  її  забуть,
Не  маєм  права  ми  не  пам’ятати,
В  її  житті  –  великий  сенс  і  суть,
Ірину  Сеник  маєм  шанувати.

25.10.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР