На камінні я квіти посію.

На  камінні  я  квіти  посію,
Притрушу  свіжим  попелом  з  ран.
І  сльозою  черствою  умию
Не  запрошений  в  гості  туман.

Розпорошивсь  навколо  каміння,
Хоче  квіти  мої  загубити.
Загубилась  в  тумані  дорога.
Як  без  напрямку  в  світі  прожити.

Темні  ночі  лягають  повсюди.
Камінь  треба  нагріти  промінням.
Порозчісувать  хмари  пророчі.
І  туман  розігнать  без  сумління.

Стікло  під  ноги  сиплеться  із  неба.
Каміння  засипає  крутізною.
А  нам    в  дощі,  повірте,  є  потреба.
Та  ще  й  якби  з*єднатися  з  землею.

Тоді  ж  насіння  точно  проросте.
Каміння  уквітчається  весною.
Розвіється  туман  і  поле  оживе.
Все  навкруги  умиється  росою

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2026
автор: Надія Тополя