* * *
Переболить – втішали рідні,
не відболить душа шептала.
В журбі минають ночі квітня,
а я у березні зосталась.
Не можу вибратися звідти,
ковтаю доленьку прогірклу,
й передаю тобі привіти.
як бачу в небі пташку, зірку.
Переболить – говорять люди,
не відболить торочить пам’ять,
і просто так ночами будить,
і твої очі й руки манять
у пору юності прекрасну,
у мирні весни, де ще разом,
в любов нев’янучу, невгасну,
в святе «люблю», одного разу.
Переболить – себе дурила,
Не відболить стискалось серце,
і туго зв’язувало крила,
під аритмічний пульс «не сердься».
І я здаюсь на милість долі,
не бачу в спротиві причини,
мені пасує чорний колір,
без найріднішого мужчини.
07.01.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2026
автор: на манжетах вишиванки