Переболить – втішали рідні

*  *  *  

Переболить  –  втішали  рідні,
не  відболить  душа  шептала.
В  журбі  минають  ночі  квітня,
а  я  у  березні  зосталась.
Не  можу  вибратися  звідти,
ковтаю  доленьку  прогірклу,
й  передаю  тобі  привіти.
як  бачу  в  небі  пташку,  зірку.

Переболить  –  говорять  люди,
не  відболить  торочить  пам’ять,
і  просто  так  ночами  будить,
і  твої  очі  й  руки  манять
у  пору  юності  прекрасну,
у  мирні  весни,  де  ще  разом,
в  любов  нев’янучу,  невгасну,
в  святе  «люблю»,  одного  разу.

Переболить  –  себе  дурила,
Не  відболить  стискалось  серце,
і  туго  зв’язувало  крила,
під  аритмічний  пульс  «не  сердься».  
І  я  здаюсь  на  милість  долі,
не  бачу  в  спротиві  причини,
мені  пасує  чорний  колір,
без  найріднішого  мужчини.
07.01.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2026
автор: на манжетах вишиванки