Задумала підступна і бридка Гадюка
Їжатину уполювати на обід.
Гидка, мерзотна тать, отруйна й зла тварюка –
Як влізе в дім, то намайструє безліч бід.
У засідці сидить на лісовій стежині,
Чекає, дивиться, а “їжа” вже кульга.
Шипить, свистить, скрутила тіло у пружину, –
Все ближче здобич, та і в шлунку вже жага.
Лежить тихесенько, на гілку дуба схожа,
Вона ловила так мишей і жаб завжди,
Та тут повзе якийсь плюгавий перехожий–
Й не відчуває бовдур лютої біди.
Голодний і забитий “жартами” лисиці,
Яка його катала зранку по землі.
Потрапив в пазури до хитрої сестриці,
Та ледве вибрався з могильної петлі.
Цю засідку Їжак побачив краєм ока,
Зібрав всі сили, геть забувши смерті страх,
Щоб неминуча бійка не була жорстока, –
Прикинувся, що відчуває біль в ногах.
Стрілою кинулась на Їжачка та стерво
Але Їжак перехопив її за хвіст,
Згорнувсь клубком, здушив, і гадина вже мертва
Ледь чутним був огидний і шипучий свист.
Таке буває досить часто в цьому світі,
Не там Гадюка вибрала собі обід.
Їжак, хоч і побитий, та доволі ситий,
А від Гадючки залишився мокрий слід...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2026
автор: Island