Душа

Останній  промінь  весь  знімає  гніт
І  тихим  подихом  вуста  відпустять  душу
Вона  здіймається  у  сонячний  політ
Вітрильником,  який  у  море  рушив

Гіркий  осінній  присмак  каяття
Внизу  десь  бродить  тінню  неживою
І  молиться  услід  із  небуття
В  надії  марній  рушити  з  тобою

Могутній,  вільний  помах  крил
Прощально  обертається  земля
Коли  кружляє  в  небі  клин  вітрил
І  криком  плаче  серце  журавля

Летить  душа  так  просто  з  ними  поряд
Без  крил  і  спротиву  погоди  і  вітрів
Куди  лише  сяга  бажання  погляд
В  небес  рівнини  і  безкрай  світів

Тікає  сонце  у  землі  закрай
Сяйнувши  на  щоці  сльози  іскрою
І  губи  прошепочуть:  Не  згасай...
Ми  ще  колись  зустрінемось  з  тобою

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2026
автор: Alex Hele