У парку — танго срібного насіння:
все в білих цятках тепле ще кубло
і віє в очі па́морозь осіння,
неначе зроду й літа не було.
Вживляючись без дозволу у сонну,
безмовну тишу з суму й білизни,
в шатрі нетанцювального сезону
майданчик мріє спати до весни.
А двоє, що затрималися в танці,
у мріях вибудовують гніздо.
Чи бути їм щасливими уранці,
не знає в цьому паркові ніхто.
Давно замовкли скрипка і цимбали,
та що тим двом до музики й імли!
Вони не всі слова ще перебрали
і не на все собі відповіли.
---
[i]2026[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2026
автор: Олександр Таратайко