* * *
Що світ породжує сьогодні?
Тільки смерть.
Без шансу на повтор у цьому світі…
Природа права не дає на круговерть,
втомилася триматися за кліті,
котрі людина подає як аргумент,
що це для Всесвіту лише експеримент.
Не терпить Космос іспитів і сіє страх,
і мститься за людські експерименти…
Як не зупиняться, Земля потерпить крах,
залишивши прибульцям елементи,
для пошуків щасливого життя людей,
що населяли Землю будь-коли, будь де.
А може з Космосу пришельці серед нас?
Мене гіпотеза турбує повсякденно.
Вернулись будівничі пірамід якраз
на піку зла, котре руйнує перманентно
матерію, народжену в любові.
Втім,
не зрозуміли люди істини прості.
Іде війна, не за…
Двобій добра і зла.
У Леті воєн губляться епохи.
І відбивають страх космічні дзеркала,
призупинити ріки крові хоч на трохи…
Немає щастя і невпевненість свердлить?
Хай вам в житті життя ще дрібку поболить.
Живіть!
31.07.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2026
автор: на манжетах вишиванки