…сміх крізь сльози...
У мене вивихнуте серце,
у мене перелом життя,
я ще існую по інерції
в вузькій проєкції буття,
та вже не дійсні аксіоми
і все пішло на самоплив,
слова стискають, мов судоми,
твій образ сонце затулив.
Жаль, ботокс в спогади не колють,
і душу не бере наркоз.
Не забувається твій голос,
а розум дався під гіпноз…
Уже назад не вправиш серце,
докупи не складеш життя…
Шматками битого люстерка
засіли в пам’ять почуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2026
автор: Світлана Березняк