Коли народжується дитя,
Цей світ побачить. Майбуття
Іще не взнавши й свого життя,
Якими будуть його літа.
Зненацька крик, розчепив простір,
Таїна… Що чекає потім?
Той перший подих — дар від весни,
Щораз свій шлях із ним знайти!
Та ніжний дотик — тепло єства,
І смак маминого молока,
До серця проникне доброта,
В промінні сонячному душа.
Всі перші рухи тільки вперед,
Сприйме з тремтінням махровий плед,
Чи може, рушник вже вишитий,
Щоб путь незнаний скрасити.
Ледь-ледь здійма важку голівку,
Неначе квітка ранком влітку,
Мов сонний погляд та шукає,
У снах ті очі — враз впізнає.
В обіймах рук, вже колискову,
Почує в пору вечорову,
Ту доброзичливість і ласку,
Що поведе в життєву казку.
Всевишній доленьку підставить,
Її ти приймеш і, як завжди,
Повіриш! Змога прийняти світ,
Як материнський той заповіт…
Що пращури склали віками,
Дорогу мирного сприйняття,
Всі сили зібравши, щоб жити!
22.09.2026 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2026
автор: Ніна Незламна