Час повільно меле драму

Тиранія  стара  як  світ  -
Чого  ж  їй  дивуватися.  
Схиблені  диктатори,  гніт  
Ніколи  нікуди  не  дівалися.  

Воюють  завжди  споконвіку
І  не  було  нікому  спокою...
Цілодобово,  кожну  секунду  
Шукає  ненависть  двобою.

Звісно,  нині  цивілізація
Зовсім  інша,  аніж  колись.
Та  людська  популяція  
Йде  до  прірви  укотре  кудись.  

Нудно  існувати  у  мирі  
Імперіям  клятим  зі  Сходу.
Вже  Америка  штовхає  вир  -
Геть  відсутній  розум  !

Що  із  того  всього  буде  ?  -
Не  скаже  жоден  Нострадамус...
Нічого  доброго  не  буде,
А  час  повільно  меле  драму.

   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2026
автор: Мандрівник