І підлі діти симеїту,
Тут правду геть нікуди діти.
Продали нас усьому світу.
Й на тім зуміли збагатіти.
Вони ж керують, їм радіти.
А наші сірі і "забиті", пішли блукати,
Своє покинули, та гай, десь долю радісну шукати.
Чи то в окопах - довго гнити.
Та й п'ятий рік не бачить світу,
Без них вже виросли їх діти.
Тай діти ті на сором - Край вже свій забули,
Не пам'ятають Землю рідну, бо в ній давно не були.
А ми хотіли мову й віру, щоби не підкоритись звіру,
Але втрачаєм майже все й в майбутнє світле віру.
Амінь.
В. Небайдужий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2026
автор: Небайдужий