***
Ми мовчимо на те,
про що треба волати.
Ми опускаємо очі там,
де варт більше нагострити зір.
Ми втрачаємо дар мови,
коли треба не боятись казати правду.
Бо життя - це не тепла купіль
на руках матері.
Бо дорога - це не кольорова стрічка
у квітучих лугах.
Бо совість ніколи не вмирає,
навіть коли їй перекривають дихання.
Кожна нова днина - то можливість
прочинити двері до світу.
Кожні нові двері - то здатність
побачити себе.
Кожне прозріння - то сходинка,
що веде до світлого.
Навіть, якщо навкруги - темрява.
Навіть, якщо надія світлого -
то дрібна щілина
у замкнених чорнотою дверях.
Навіть, якщо чорнота
спробувала зазирнути
у твоє серце...
17.10.26 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2026
автор: Леся Геник