***Ми мовчимо на те…

***
Ми  мовчимо  на  те,  
про  що  треба  волати.  
Ми  опускаємо  очі  там,  
де  варт  більше  нагострити  зір.  
Ми  втрачаємо  дар  мови,  
коли  треба  не  боятись  казати  правду.  
Бо  життя  -  це  не  тепла  купіль  
на  руках  матері.
Бо  дорога  -  це  не  кольорова  стрічка  
у  квітучих  лугах.
Бо  совість  ніколи  не  вмирає,  
навіть  коли  їй  перекривають  дихання.
Кожна  нова  днина  -  то  можливість  
прочинити  двері  до  світу.
Кожні  нові  двері  -  то  здатність  
побачити  себе.
Кожне  прозріння  -  то  сходинка,  
що  веде  до  світлого.
Навіть,  якщо  навкруги  -  темрява.
Навіть,  якщо  надія  світлого  -  
то  дрібна  щілина  
у  замкнених  чорнотою  дверях.
Навіть,  якщо  чорнота  
спробувала  зазирнути  
у  твоє  серце...

17.10.26  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2026
автор: Леся Геник