Забовваніло небо, затягло
Чумацький шлях блакитним оксамитом,
І мерехтлива мíсяцева свита
Поснула десь у плавнях за селом.
Жовтневий ранок… Тихий, нежаркий,
У золотавім шествує жупані,
Вклоняється ясновельможній пані,
Задумливій, прекрасній і сумній.
Вони ідуть удвох межи́ дібров,
Невимушену ведучи розмову,
Й минулорі́ч, і от сьогодні знову,–
Про швидкоплинність, вічність і любов…
Візуальне оформлення ChatGPT
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2026
автор: Серна