Без малого дванадцять років, як Ірина Апалькова започаткувала музичний альманах «Октава».
Випускниця Харківського державного інституту культури, диригент і хормейстер, вона володіє не лише фахом. Володіє непохитною волею і працездатністю. Недарма ж закінчила виш із відзнакою. Вже тоді вирішувалася її доля — вдихнути життя у новий видавничий крок.
Тоді ще існували музичні паперові видання. Нараховувалося їх декілька… Та з роками і з подіями у нашій країні ці видання захиріли спершу, а потім і перестали існувати взагалі…
Тож видавати паперовий музичний альманах — сміливе рішення. Нині вже можна говорити про «Октаву» як про реальну цінність. Те, що спершу здавалося абсолютною наївністю, стало подією. Подією, яку лише з часом (як це у нас і буває, на жаль) починають вбачати. Вбачати і прозрівати. А відтак і розуміти, що за цією багаторічною роботою приховано… Адже нині готується до друку вже двадцяте число книги… Ювілейне!
Альманах став унікальним друкованим органом інформації про розвиток сучасного українського музичного мистецтва, хорової культури та аматорського виконавства. І це саме тоді, як більшість подібних ініціатив давно перейшли виключно в онлайн-формат або закрилися.
Цінність «Октави» полягає ще й в його демократичності та широті охоплення. На його сторінках зустрічаються різні покоління й досвід. Публікуються матеріали, де поряд із фаховими музикознавчими розвідками знаходять простір дописи про знаних і зовсім маловідомих митців, диригентів, про аматорські колективи та регіональні традиції.
Так «Октава» зберігає зв’язок часів. А ще — видання живе не на державній підтримці чи кон'юнктурі, а на подвижництві окремих особистостей (редактора та дописувачів), зберігаючи те, що інакше розчинилося б у часі…
Влучно казав Василь Сухомлинський: «Книга — це трибуна, з якої людина промовляє до вічності».
А презентація першого випуску відбулася наче прем'єра…
Було це в Спілці композиторів України під час міжнародного музичного фестивалю «Фарботони України». І вимогливі присутні не змогли проігнорувати специфічний український погляд на стан та проблеми музичного життя нашої країни… Спеціалізоване джерело популяризації музичного, музикознавчого та етнічно-творчого розмаїття з самого початку кар'єри «Октави» стало провідною стихією Ірини Апалькової як редактора та упорядниці. Безумовно, наїтіє і ретельна продуманість деталей визначають характер її праці…
Все життя зв'язана вона з українською культурою.
У шістнадцятилітньому віці, після закінчення загальноосвітньої та музичної шкіл у Каневі, вона вступила до музичного училища. Отримавши диплом професійного піаніста, викладала цей фах декілька років. Затим — студіювання в інституті культури міста Харкова, де разом із спеціфікою диригента вдало опановувала психологію та педагогіку. Тож, згодом увійшла до складу кращих викладачів Канівського училища культури і мистецтв. Відтак її студенти посідають перші та призові місця на міжнародних та інших рівнів конкурсах виконавців, диригентів, хормейстерів. А її випускники працюють на теренах усієї України і за кордоном. Серед них — заслужені та народні артисти України…
Іриною Апальковою написано низку спеціалізованих навчальних підручників, посібників та науково-популярних книжок.
Але її головною пристрастю залишається все та ж «Октава».
Про видання нині пишуть, розповідають, сперечаються… Все як слід.
Пишу й я. Адже мені цікаво. А я пишу про те, що цікаво. От і зараз пані Апалькова формує нове число музичного альманаху «Октава» і запрошує до співпраці небайдужих… Дійсно, наїтіє і ретельна продуманість деталей визначають характер справжньої праці…
Адже бути видавцем нині — це не просто професія, це місія опору хаосу, де кожне надруковане слово чи збережена партитура — цеглинка у будівлі нашої духовної пам'яті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2026
автор: Сумирний