Щасливий спалах

Спалахує  той  спогад,  наче  хмиз
на  вогнищі  —  під  наш  дитячий  галас...
І  я  щабля́ми  скочуюся  вниз,
туди,  де  все  колись  розпочиналось;

де  я  на  лід  ступав  у  ковзанах
і  падав,    поспішаючи  ходити;
де  кожен  був  героєм  у  казка́х,
бо  в  них  і  дідько  зовсім  не  сердитий;

де  найгостріше  враження  —  кіно,
а  найсмачніші  коржики  —  в  бабусі;
де  все  навкруг  надійне,  бо  воно
знаходилося  в  Господа  у  вусі;

де  дід  Мороз  ретельно  в  ступі  товк
січневої  зими  холодні  гами;
де  вітер  зночі  сліпав  наче  вовк,
шукаючи  притулку  між  снігами;

Замри,  хвилино!  Вітре,  про́шу  —  цить!
Нехай  просипле  чари  нічка  темна
і  дзвоник  на  ялинці  продзвенить  —
мого  дитинства  музика  натхненна.
---
[i]22  квітня  2025[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2026
автор: Олександр Таратайко