ДОЩ

Надовго  небо  затягнуло,
І  дощ  без  краю  ллє  і  ллє,
Неначе  сонечко  заснуло,
Й  забуло  зовсім,що  ми  є.
Земля  вся  чорна,відсиріла,
І  все  промите  до  кісток,
А  хмара  знов  дощу  налила,
На  двір  не  вийти  і  на  крок.
Там  не  пройти  і  не  пробратись,
Сьогодні  свято  у  води,
А  так  хотілось  прогулятись,
Ну  хоч  кудись  собі  піти!
Але  цей  дощ  все  владарює,
Стоїть  стіною,наче  страж,
Але  уява  все  ж  малює
Із  листя  жовтого  вітраж,
І  дні  у  сонячнім  промінні,
І  ранки  з  піснями  пташок,
Повітря  в  соннім  павутинні,
І  вечори  серед  зірок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2026
автор: Руслана Сапронова