Ти явилась, як вечірня зірка у мій світ ,
Зійшлись наші дороги із тобою.
О ,який великий, і є тісний, оцей світ, -
Зводить долі осінньою порою.
Відлетіли за обрій дикі гуси - птахи ,
Серце від туги зітхнуло, так важко.
В твоїх очах побачив печаль через роки,
Скажи, як живеш, моя мила пташко?...
Я довго дививсь на тебе у твої очі,
А ти не змінилась, така ж красива .
Злетіли в синю даль наші роки юначі,
Скажи, мені, як живеш ,чи щаслива?...
Упав білий сніг на твої чорняві коси ,
Нагадує ,що прийшла біла зима.
В'януть найкращі квіти від грози, морозу,
Скажи ,чому ти без пари і одна ?...
Плаче осінь дощем, сльози течуть із очей,
Вже одцвіла у красі моя весна.
Колись цвіла мальвою -ружою між лілей
Злітала, як пташка в сині небеса.
Вже осінь... опадає жовте листя з дерев,
І неповернути молодість назад.
І від зим сивіють коси - у дам королев,
шукаєм сонечка тепла - листопад.
А нажаль, не повернути молоді літа ,
ту весну, де були в парі з тобою.
О невже, пройшло поміж нас молоде життя ,
В снах, ти приходиш до мене весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2026
автор: Чайківчанка