ПЛАЧЕ ОСІНЬ ДОЩЕМ

Ти  явилась,    як  вечірня  зірка  у  мій  світ  ,
 Зійшлись  наші  дороги    із  тобою.
О  ,який  великий,  і  є  тісний,  оцей  світ,  -
Зводить    долі  осінньою    порою.
 
Відлетіли  за  обрій  дикі  гуси  -  птахи  ,
Серце  від  туги    зітхнуло,    так  важко.
В  твоїх  очах  побачив  печаль  через  роки,
Скажи,  як  живеш,  моя  мила  пташко?...

Я  довго  дививсь  на  тебе  у  твої  очі,
А  ти  не  змінилась,  така  ж  красива  .
Злетіли  в  синю  даль  наші  роки  юначі,
Скажи,  мені,  як  живеш  ,чи  щаслива?...

Упав  білий  сніг  на  твої  чорняві  коси  ,
Нагадує  ,що  прийшла  біла  зима.
В'януть  найкращі  квіти  від  грози,    морозу,
Скажи  ,чому  ти  без  пари  і  одна  ?...

Плаче    осінь  дощем,  сльози  течуть  із  очей,
Вже  одцвіла  у  красі  моя    весна.
 Колись  цвіла  мальвою  -ружою    між  лілей
Злітала,  як  пташка  в  сині  небеса.

Вже  осінь...  опадає  жовте  листя  з  дерев,
І  неповернути    молодість  назад.
І  від  зим  сивіють  коси  -  у  дам  королев,
шукаєм  сонечка  тепла  -    листопад.

А  нажаль,  не  повернути  молоді  літа  ,
ту  весну,  де  були  в  парі  з  тобою.
О  невже,  пройшло  поміж  нас  молоде    життя  ,
В  снах,  ти  приходиш  до  мене  весною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2026
автор: Чайківчанка