На галявині довкола…
Снить трава руда шовкова.
Не піду босоніж швидко,
Пройма холод і не видко…
Тих опеньок з-під листочків,
Навіть біля всіх пеньочків —
Лиш ряднина з павутиння
І на зрубі ластовиння.
В них веселка — тішить промінь,
Огортає душу пломінь.
Але ж де усі грибочки,
Таять трави чорні очки…
Дикі ягоди напевно,
Тож прийшла нині даремно…
Скупа осінь нема дива.
Блука дощик — світла днина…
Я прийду, мабуть пізніше,
Хай вітрець війне сильніше.
Сліпий дощ гульне в заграві,,
Може й з’являться лукаві…
Чи то грузді, чи опеньки,
Як зберу піду до неньки.
Скажу хитро, веселенько:
— Дари осені — гарненькі!
Нехай завжди щедра осінь,
Нам дарує чисту просинь
Й мирні дні — так серце просить,
Щоб щораз щасливі очі
Усміхалися мені!
21. 09. 2026р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2026
автор: Ніна Незламна