Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
Краплі туману ковзають
І добавляють втоми
Опаду, що у челенджі
Квапно насталої осені
В сивім тумані тоне.
Що не впаде, сороками
Буде моторно стріпане.
В осипі ж затерпати
Стане недовго, поки не
Втішить когось горіхами
В сірому листопаді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2026
автор: Горова Л.