Війна за ідентичність*


Недільний  ранок  здивував  неждано,
як  спалахнули  сотні  тисяч  книг…
Ховала  щільно  квітнувші  каштани
завіса  диму  і  політінтриг.

Мовчали  сумно  пересохлі  крани.
Застиг  Дніпро,  закутий  у  граніт.
Спішили  всі:  студенти  й  ветерани,
аби  спасти  історії  політ.

Але  кордон  із  міліцейських  круків
нікого  з  них  не  пропустив  туди.
Літав  по  місту  присок  першодруків
і  танули  минувшини  сліди…

Дивились  сумно  Золоті  ворота,
як  попіл  слова  землю  укривав.
Доволі  мав  негідної  роботи
імперських  КДБешників  анклав.

Горіли  фосфор,  книги  і  світлини,
світили  палко  плівок  негатив  –
випалювалась  пам’ять  України,
усе,  що  попадало  в  об’єктив.

І  нині  Україна  під  прицілом,
імперії  проклятій  –  ласий  шмат.
Вона  у  кожне  серце  підло  цілить
і  невимовно  скаженіє  кат.

Культура  наша  –  нації  основа.
Вона  в  окопі  знову  і  в  тилу,
а  перш  за  все  –  історія  і  мова,
провідники  крізь  непроглядну  млу!

17.10.2026

[i]*  Спомин  про  підпал  вранці  24  травня  1964  року  Державної  публічної  бібліотеки  АН  УРСР  (нині  Національна  бібліотека  України  імені  В.  І.  Вернадського,  яка  тоді  знаходилася  на  вул.  Володимирській,  62).[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2026
автор: Олександр Мачула