Усе життя таке важке.
Нерідко ми говорим.
А я скажу – життя таке,
Як всі його ми творим.
Усе життя у нас в руках.
Його ми в них тримаєм –
У почуттях та у думках,
Що відчуваєм, маєм.
Адже життям керуєм ми,
Його шлях обираєм,
Йдучи ним. Ми ж бо є людьми.
В собі свідомість маєм,
Яка усім нам помага
Себе й цей світ збагнути
І в чім життя суть поляга.
Вона ж в нім має бути.
І є вона. Це кожен зна,
Але, чи розуміє?
Вона – неначе таїна,
Яку не всяк уміє
Розкрити, так, як слід, збагнуть
І відповідно жити,
А не лиш важко спину гнуть
Чи зовсім не робити.
Хто добре робить, на життя
Не скаржиться, бо знає,
Що, як й надалі до пуття
Робитиме, придбає
Собі все те, чого жада,
Аби щасливо жити,
Щоб оминала вік біда,
Щоб з нею не тужити,
А той, хто щастя тільки жде,
Про нього тільки мріє,
Повік до нього не прийде
Й життя не зрозуміє.
Євген Ковальчук, 14. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2026
автор: Євген Ковальчук