Збігнев Герберт Вівтар

Першими  йшли  стихії:  вода  несла  мул
земля  з  мокрими  очима  вогонь  неситий  і  палкий
потім  потряхуючи  гривами  йшли  сумирні  дракони  повітря  
так  вони  відкривали  процесію  для  квітів  і  малих  рослин
тому  різець  художника  вихваляє  траву  Зелене  нелюдське  полум'я  як  полум'я  кинуте  з  кораблів  
траву  яка  з'являється  коли  збувається  історія
і  є  главою  мовчання
 
волога  Теллус  випроводжає  тупіт  жертовних  звірят  
вони  йдуть  тілесні  і  ясні  несуть  тепло  на  шиях
і  невідання  долі  на  чолах  позначених  рогами
упадуть  на  передні  коліна  дуже  здивовані  своєю  кров'ю
Стихії  кличуть  тебе  звірята  відкрили  дорогу
перед  тобою  розступиться  небо  і  Бог  промовить  громом
до  людини  дуже  мізерної  і  дуже  гідної  зневаги
але  піднесеної  високо  на  спинах  земних  видів
тут  розрив  на  барельєфі  -  догадайся  якщо  зумієш
можливо  жертва  була  неугодна  безсмертним  богам
або  волога  неохоча  до  тривання  скинула  людську  форму
 
богиня  Іронія  зберегла  сандалію  і  частину  стопи  
а  також  складки  одягу  в  яких  легко  прочитати
порух  гарно  піднятих  рук  і  це  справді  все
не  було  рук  які  грали  би  на  рогах  жертовних  тварин
 
не  відаєш  яке  твоє  слово  і  яку  можливо  мізерну  форму
збереже  кам'яна  складка  -  не  те  що  на  твою  думку  є  тобою
і  ти  не  знаєш  чи  кров  і  кості  можливо  зронять  вію
 в  милостиву  землю  з  якої  виростають  статуї
   
[i]Terra  (Tellus  Mater)  reclining  with  the  Seasons,  accompanied  by  Aion-Uranus  within  a  zodiac  wheel.  Mosaic  from  a  Roman  villa  in  Sentinum,  200-250  CE.  Glyptothek,  Munich  (Inv.  W504)
Терра  (Теллус-мати).  Центральна  частина  великої  підлогової  греко-римської  мозаїки  з  римської  вілли  в  Сентинумі  (тепер  відома  як  Сассоферрато,  Марке,  Італія),  бл.  200–250  рр.  н.  е.,  Гліптотека,  Мюнхен
Айон  (Еон),  бог  вічності,  стоїть  всередині  небесної  сфери,  прикрашеної  знаками  зодіаку.  Перед  ним  сидить  богиня-мати-земля  Теллус  (римський  аналог  Геї)  зі  своїми  чотирма  дітьми,  які,  можливо,  представляють  чотири  пори  року.  Теллус  (Теллура,  Гея)  -  втілення  материнського  лона  землі,  приймаючого  сім'я  і  даючого  нове  життя,  вважалася  творцем  усього,  а  також  богинею  смерті,  бо  являла  собою  загальну  могилу  для  всього,  що  втратило  життя.  Протиставлялася  Юпітеру  -  божеству  неба.  Коли  закликалися  космічні  явища  природи,  зверталися  до  них  обох  разом.[/i]
 
 
[b]Zbigniew  Herbert  Ołtarz[/b]
Naprzód  szły  elementy:  woda  muły  niosąca
ziemia  o  oczach  mokrych  ogień  żarłoczny  i  skory
potem  trzęsąc  grzywami  łagodne  szły  smoki  powietrza
tak  otwierały  procesję  dla  kwiatów  i  roślin  małych
przeto  trawę  wychwala  dłuto  artysty  Zielony
płomień  nieludzki  jak  płomień  rzucany  z  okrętów
trawę  która  przychodzi  kiedy  historia  się  spełnia
i  jest  rozdział  milczenia
 
tupot  zwierząt  ofiarnych  żegna  Tellus  wilgotną
idą  cielesne  i  jasne  na  szyjach  ciepło  niosące
i  nieświadomość  losów  na  czołach  znaczonych  rogami
upadną  na  przednie  kolana  krwią  własną  zdziwione  bardzo
Wołają  ciebie  żywioły  zwierzęta  drogę  otwarły
rozstąpi  się  niebo  przed  tobą  i  Bóg  przemówi  piorunem
człowieku  bardzo  mizerny  i  bardzo  godny  pogardy
lecz  uniesiony  wysoko  na  grzbiecie  ziemskich  gatunków
tu  przerwa  jest  w  płaskorzeźbie  –  jeżeli  umiesz  to  domyśl
może  ofiara  była  niemiła  bogom  wieczystym
lub  wilgoć  niechętna  trwaniu  zdjęła  kształty  człowiecze
 
sandał  i  kawał  stopy  bogini  Ironii  ich  strzegła
a  także  fałdów  szaty  po  których  łatwo  odczytasz
gest  ramion  pięknie  wzniesionych  i  to  naprawdę  wszystko
rąk  nie  było  grających  na  rogach  zwierząt  ofiarnych
 
nie  wiesz  jakie  twe  słowo  i  jaki  kształt  może  błahy
przechowa  zmarszczka  kamienia  –  nie  to  co  myślisz  że  tobą
i  nie  wiesz  czy  krew  i  kości  może  rzęsę  wybiorą
w  ziemi  ułożą  łaskawej  gdzie  dojrzewają  posągi

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2026
автор: Зоя Бідило