Орбіти

надихнуло:  вірш  Світлани  Себастіані  "Планета"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070550

десь  в  безмежних  мареннях  поета
є  знайома  Богу  глушина
там  раніше  крихітна  планета
віддано  крутилася  одна
зараз  вже  вона  десь  зникла  звідти
з  марень  перейшла  у  звичні  сни
тільки  теплий  слід  її  орбіти
наче  павутиння  восени
липне  до  замореного  ока
навкруги  витає  і  щораз
тулиться  німим  безхатьком  збоку
зваблюючи  в  награний  екстаз

тут  даремно  ставити  на  розум
всі  чорти  купаються  у  нім
кожен  уколов  подвійну  дозу
і  рече  немов  Господній  грім

втім  чув  поклик  що  влетів  у  вухо
чи  не  є  орбіти  для  планет
власниками  поетичних  зрухів
і  чи  зможе  щось  без  них  поет
і  чи  сенс  триматися  орбіти
не  засвідчує  про  моветон
можна  ж  просто  тільки  захотіти
і  орбіта  буде  вже  як  сон
може  взяти  вільний  шлях  комети
між  всіма  орбітами  на  прю
й  слідом  сяючи  влетіть  відверто
у  нову  непізнану  зорю

***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2026
автор: Щєпкін Сергій