надихнуло: вірш Світлани Себастіані "Планета"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070550
десь в безмежних мареннях поета
є знайома Богу глушина
там раніше крихітна планета
віддано крутилася одна
зараз вже вона десь зникла звідти
з марень перейшла у звичні сни
тільки теплий слід її орбіти
наче павутиння восени
липне до замореного ока
навкруги витає і щораз
тулиться німим безхатьком збоку
зваблюючи в награний екстаз
тут даремно ставити на розум
всі чорти купаються у нім
кожен уколов подвійну дозу
і рече немов Господній грім
втім чув поклик що влетів у вухо
чи не є орбіти для планет
власниками поетичних зрухів
і чи зможе щось без них поет
і чи сенс триматися орбіти
не засвідчує про моветон
можна ж просто тільки захотіти
і орбіта буде вже як сон
може взяти вільний шлях комети
між всіма орбітами на прю
й слідом сяючи влетіть відверто
у нову непізнану зорю
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2026
автор: Щєпкін Сергій