У пошуках мани́ життя минає
між привидів, фантазій, маячні…
Все ближче наша подорож до краю
усупереч панічній метушні.
Ми носимо у ду́шах порожнечу,
що тільки віддзеркалює пітьму.
Кругом одні пророки і предтечі,
але нуртують тисячі «чому»…
Чому укрита маревом дорога
із обіцянь, невидимих чудес?
Розгледіти чому не можна Бога
крізь міражі палаючих небес?
Чому знанням альтернатива віра,
коли усе життя – одна лиш мить?
Невже то сенс і що тоді сатира,
а Бог, якщо він є, чому мовчить?
В кінці нікому не минути краху,
принаймні тіла не спасти свого.
Ми створюємо ідола зі страху
і богом нарікаємо його.
Побільшало земної коловерті
і марноти́ в життєвій боротьбі…
Це партія у шахи – гра зі смертю.
Чи вдасться її виграти тобі?
Останнім часом все сирена виє…
То супровід уже всього життя?
Лиши́лися нам віра і надія
у світі цім – найвищі укриття?
У всякого своя Голгота, плаха
і ли́ше віра житиме в віках.
Ми граємо із Вічністю у шахи –
хай не здригнеться кожного рука!
17.10.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2026
автор: Олександр Мачула