Бабця

Весь  вересень  пропорпалась  в  городі,
плела  з  цибулі  сонячні  вінки.
Спочити  б  їй,  натрудженій,  та  годі
про  це  і  думать  в  час  не  гомінкий.

А  як  сльота  скінчилася  осіння
й  птахи  спливли  до  вирію  із  гнізд,
вона  сховала  в  вузлики  насіння,
вклонилась  Богу  й  витримала  піст.  

Великдень  зустрічала  так,  як  люди:
білила  хату,  здмухувала  пил,
знімала  павутиння  звідусюди
й  сварилася  на  діда,  щоб  не  пив.

На  родичі  відвідувала  цвинтар:
в  хустинку  клала  зварене  яйце,
не  гнівалася,  стомлена,  на  вітер,
а  дякувала  Богові  за  все.

На  вибори  ходила  попри  зливу
і  в  скриньку  опускала  папірець:  
за  гарну  владу  —  чесну  й  справедливу,    
хоча  й  можливу  тільки  як  взірець.
---
[i]2012[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2026
автор: Олександр Таратайко