Весь вересень пропорпалась в городі,
плела з цибулі сонячні вінки.
Спочити б їй, натрудженій, та годі
про це і думать в час не гомінкий.
А як сльота скінчилася осіння
й птахи спливли до вирію із гнізд,
вона сховала в вузлики насіння,
вклонилась Богу й витримала піст.
Великдень зустрічала так, як люди:
білила хату, здмухувала пил,
знімала павутиння звідусюди
й сварилася на діда, щоб не пив.
На родичі відвідувала цвинтар:
в хустинку клала зварене яйце,
не гнівалася, стомлена, на вітер,
а дякувала Богові за все.
На вибори ходила попри зливу
і в скриньку опускала папірець:
за гарну владу — чесну й справедливу,
хоча й можливу тільки як взірець.
---
[i]2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2026
автор: Олександр Таратайко