Збігнев Герберт Молитва Пана Когіто - мандрівника

Господи,
дякую  тобі  за  створення  прекрасного  і  дуже  різного  світу
а  також  за  те  що  дав  мені  в  невичерпній  
доброті  своїй  бути  в  місцях  які  ще  не  були  
місцями  моїх  щоденних  страждань
-  що  вночі  в  Тарквінії  (1)  я  лежав  на  площі  біля  криниці
і  розгойдувана  мідь  сповіщала  з  вежі  Твій  гнів  
чи  прощення
й  малий  віслюк  на  острові  Керкіра  (2)  співав  мені  своїми
непоетичними  міхами  легень  про  меланхолію  краєвиду
і  у  бридкомі  місті  Манчестер  я  знайшов  людей  
добрих  і  мудрих
природа  повторювала  свої  мудрі  тавтології:  ліс  був  
лісом  море  морем  скеля  скелею
зорі  кужляли  і  було  як  повинно  бути  -  Jovis  omnia  plena  (3)
-  вибач  -  що  думав  тільки  про  себе  де  життя  
інших  жорстоке  незворотне  кружляло  навколо  
мене  як  великий  астрологічний  годинник  у  святого  
Петра  в  Бове  (4)
що  був  лінивим  розсіяним  занадто  обережним  
у  лабіринтах  і  печерах
і  також  вибач  що  не  боровся  як  лорд  Байрон  
за  щастя  поневолених  народів  а  тільки  споглядав  
як  сходить  місяць  і  музеї
-  дякую  Тобі  що  справи  створені  во  славу  Твою  
передали  мені  частку  своєї  таємниці  і  у  великій  
самовпевненості  я  думав  що  Дуччо  (5)  ван  Ейк  (6)  
Белліні  (7)  малювали  й  для  мене
а  також  Акрополь  котрого  я  ніколи  не  розумів  
до  кінця  терпляче  відкривав  переді  мною  скалічене  тіло
-  прошу  винагородити  сивого  старого  
який  без  прохання  приніс  мені  фрукти  зі  свого  
саду  на  випаленому  сонцем  рідному  острові  сина  Лаерта  (8)
а  також  міс  Хелен  з  туманного  острівця  Молл  (9)  на  
Гебридах  за  те  що  прийняла  мене  по-грецьки  і  просила  
щоб  на  ніч  залишив  у  вікні  з  видом  на  
Святого  Айона  (10)  запалену  лампу  щоб  освітлені  землі  
вітали  одна  одну
а  також  всіх  тих  хто  показували  мені  дорогу  
і  говорили  kato  kyrie  kato  (11)
і  щоб  ти  подбав  про  Маму  зі  Сполето(12)  Спірідіона  з  Паксоса  (13)  
доброго  студента  з  Берліна  який  
виручив  мене  зі  складного  становища  а  потім  несподівано  
зустрінутий  в  Аризоні  возив  мене  до  Великого  
Каньйону  який  як  сто  тисяч  соборів  головою  вниз
-  дозволь  о  Господи  щоб  не  думалось  мені  
про  водянистооких  сірих  нерозумних  переслідувачів  
коли  сонце  опускається  в  Іонічне  море  дійсно  неописанно
щоб  я  розумів  інших  людей  інші  мови  інші  страждання
і  над  усе  щоб  я  був  смиренним  це  означає  тим  
хто  прагне  до  джерела
дякую  Тобі  Господи  що  створив  світ  прекрасний  і  різний
а  якщо  це  спокушання  Твоє  спокушаюся  
навіки  і  без  прощення                    
 [i]                  "Репортаж  з  обложеного  Міста  і  інші  вірші"
(1)  Тарквінія  -  муніципалітет  в  Італії
 (2)  Ке́ркіра    відоміша  під  італійською  назвою  Ко́рфу  —  найпівнічніший  серед  Іонічних  островів  Греції
(3)    Jovis  omnia  plena  (лат.)  -  Юпітером  повне  все.  (Jovi,  Jovis  -  відмінкові  форми  імені  верховного  бога  римлян  Юпітера,  omnia  -  все,  plene  -  повне,  до  країв)
(4)  Собор  Святого  Петра  в  Бове  є  римо-католицькою  церквою  в  Бове,  Уаза,  Франція  В  одній  із  бічних  каплиць  з  1866  року  знаходиться  астрономічний  годинник  -  різновид  годинника,  оснащеного  механізмом  і  спеціальними  циферблатами,  які  дозволяють  показувати  час  астрономічних  явищ,  наприклад  взаємне  розташування  Сонця,  Місяця,  зодіакальних  сузір'їв,  вік  і  фазу  Місяця,  положення  Сонце  на  екліптиці  та  поточний  знак  зодіаку,  зоряний  час  та  інші  астрономічні  дані,  такі  як  місячні  вузли  (що  вказують  на  затемнення),  з  обертовою  картою  зоряного  неба
(5)  Ду́ччо  ді  Буонінсе́нья  (близько  1255  -  1319)  —  італійський  художник,  представник  сієнської  школи  живопису.  
(6)  Ян  ван  Ейк  (близько  1385  або  1390—    9  липгя  1441)-  фламандський  художник  раннього  Відродження,  майстер  портрету,  автор  понад  100  композицій  на  релігійні  сюжети,  один  з  перших  художників,  що  освоїли  техніку  живопису  олійними  фарбами
(7)  Якопо  Белліні  (близько  1400—1470/71)  –  італійський  художник  венеційської  школи  живопису,  батько  художників  Дженті́ле  Беллі́ні  (1429  -  1507)  і  Джова́нні  Беллі́ні  (близько  1430  –  1516які  вважаються  найвизначнішими  художниками  Венеції.
(8)  Замість  використання  слова  Ітака,  назви  острова  з  епосу  Гомера,  присутнього  в  культурній  свідомості  європейців,  Герберт  називає  його  "рідним  островом  сина  Лаерта",  тобто  Одіссея.  
(9)  Молл  -  другий  за  величиною  острів  в  архіпелазі  Внутрішніх  Гебридів  
(10)  Під  час  туру  по  Англії  та  Шотландії  в  1963  році  Герберт  відвідав  острів  Святого  Іони,  де  знаходяться  залишки  одного  з  найдавніших  монастирів  місії.  Святий  Іона  як  релігійний  центр  занепав,  і  більшість  будівель  знаходяться  в  руїнах,  а  найважливіші  споруди  лише  нещодавно  були  відновлені.  Монастир  нещодавно  був  заселений,  тому  через  кілька  сотень  років  тут  знову  оселилися  ченці.
 
Вид  на  монастир  Святого  Айона  з  острова  Молл
(11)  kato,  kyrie,  kato  (грец.)  —  це  грецькі  слова,  які  можна  перекладати    як  "вперед,  пане,  вперед"    (Цитується  з  T.  Hollender  Wsmienne  z  Grecji  -  Т.Холлендер  "Спогади  з  Греції")  https://rcin.org.pl/Content/120077/WA248_149033_P-I-2524_franaszek-tajemnica_o.pdf
(12)  Сполето  (лат.  Spoletium)  —  місто  та  комуна  в  Італії,  у  регіоні  Умбрія,  провінція  Перуджа.  В  архіві  Герберта  збережена  адреса  тратторії  з  написом  "Мама  зі  Сполето"  (тратторія  -  тип  італійського  ресторану  з  відносно  невеликим  набором  страв,  домашньою  кухнею,  спрощеним  сервісом  і  орієнтацією  на  постійних  клієнтів)    
(13)  Паксос  -  острів  в  Іонічному  морі  біля  західного  узбережжя  Греції
https://www.youtube.com/watch?v=LEde7gR7oTY[/i]
Zbigniew  Herbert  Modlitwa  Pana  Cogito  –  podróżnika
Panie
dziękuję  Ci  że  stworzyłeś  świat  piękny  i  bardzo  różny
a  także  za  to  że  pozwoliłeś  mi  w  niewyczerpanej
dobroci  Twojej  być  w  miejscach  które  nie  były
miejscami  mojej  codziennej  udręki
–  że  nocą  w  Tarquinii  leżałem  na  placu  przy  studni  
i  spiż  rozkołysany  obwieszczał  z  wieży  Twój  gniew
lub  wybaczenie
a  mały  osioł  na  wyspie  Korkyra    śpiewał  mi  ze  swoich
niepojętych  miechów  płuc  melancholię  krajobrazu
i  w  brzydkim  mieście  Manchester  odkryłem  ludzi
dobrych  i  rozumnych
natura  powtarzała  swoje  mądre  tautologie:  las  był
lasem  morze  morzem  skała  skałą
gwiazdy  krążyły  i  było  jak  być  powinno  –  Jovis  omnia  plena
–  wybacz  –  że  myślałem  tylko  o  sobie  gdy  życie
innych  okrutnie  nieodwracalne  krążyło  wokół
mnie  jak  wielki  astrologiczny  zegar  u  świętego
Piotra  w  Beauvais
że  byłem  leniwy  roztargniony  zbyt  ostrożny
w  labiryntach  i  grotach
a  także  wybacz  że  nie  walczyłem  jak  lord  Byron
o  szczęście  ludów  podbitych  i  oglądałem  tylko
wschody  księżyca  i  muzea
–  dziękuję  Ci  że  dzieła  stworzone  ku  chwale  Twojej
udzieliły  mi  cząstki  swojej  tajemnicy  i  w  wielkiej
zarozumiałości  pomyślałem  że  Ducio  van  Eyck
Bellini  malowali  także  dla  mnie
a  także  Akropol  którego  nigdy  nie  zrozumiałem  do
końca  cierpliwie  odrywał  przede  mną  okaleczone  ciało
–  proszę  Cię  żebyś  wynagrodził  siwego  staruszka  
który  nie  proszony  przyniósł  mi  owoce  ze  swego
ogrodu  na  spalonej  słońcem  ojczystej  wyspie  syna  Laertesa
a  także  Miss  Helen  z  mglistej  wysepki  Mull  na
Hebrydach  za  to  że  przyjęła  mnie  po  grecku  i  prosiła  
żeby  w  nocy  zostawić  w  oknie  wychodzącym  na
Holy  Iona  zapaloną  lampę  aby  światła  ziemi
pozdrawiały  się
a  także  tych  wszystkich  którzy  wskazywali  mi  drogę
i  mówili  kato  kyrie  kato
i  żebyś  miał  w  swej  opiece  Mamę  ze  Spoleto
Spiridiona  z  Paxos  dobrego  studenta  z  Berlina  który
wybawił  mnie  z  opresji  a  potem  nieoczekiwanie
spotkany  w  Arizonie  wiózł  mnie  do  Wielkiego
Kanionu  który  jest  jak  sto  tysięcy  katedr  zwróconych  głową  w  dół
–  pozwól  o  Panie  abym  nie  myślał  o  moich
wodnistookich  szarych  niemądrych  prześladowcach  
kiedy  słońce  schodzi  w  Morze  Jońskie  prawdziwie  nieopisane
żebym  rozumiał  innych  ludzi  inne  języki  inne  cierpienia
a  nade  wszystko  żebym  był  pokorny  to  znaczy  ten
który  pragnie  źródła
dziękuję  Ci  Panie  że  stworzyłeś  świat  piękny  i  różny
a  jeśli  jest  to  Twoje  uwodzenie  jestem  uwiedziony  na
zawsze  i  bez  wybaczenia
                 [i]  "Raport  z  oblężonego  Miasta  i  inne  wiersze"[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2026
автор: Зоя Бідило