В обіймах мами

Коли  кидало  по  світах,
Де  всюди  я  була  чужою,
Згадалося,  як  на  руках
У  мами  ніжилась  малою.

Яке  то  щастя,  крикнуть  «Ма!»
І  чути  «Тут  я,  недалеко…»,
І  рук  ласкавіших  нема
За  крила  матінки-лелеки.

Чого  б  нам  не  приносив  день  -
Медалі,  чи  набиті  гулі-  
Співали  з  нею  ми  пісень
І  грали  в  одуда  й  зозулю.

Було,  клубочком  пригорнусь
І  біля  мами  так  полежу,
У  ноги  моститься  котусь,
А  я  замріяно  дивлюсь
На  золоту  її  сережку.

Вона  цілує,  пригорта,
І  сон  мені  змикає  очі,
А  голос  мамин  ніжно  так
На  вушко  казочку  шепоче.

Я  памʼятаю  кожну  мить,
Так  ніби  трапилось  це  вчора,
Уже  минуло  тридцять  літ,
Як  спогад  той  -  мені  опора!

А  скільки  ласки  і  тепла
Плекаю  у  душі  роками!
Це  все  мені  передала
З  любовʼю  у  дитинстві  мама.

Куди  б  дороги  не  вели,  
Усім  бажається  одного:
В  обійми  мами,  як  колись,
Пірнути  від  усього  злого.

Фото  згенероване  ШІ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2026
автор: ЛУЖАНКА