Тепер у світі всі підроблені:
і цар, і лицар, і швейцар.
Та справжні є. Вони — пригноблені.
Оті, що косять очі з нар.
На них спускали вправне вішало.
Та їхній рід не перемер:
його все більшало, і більшало,
і стало стільки, як тепер.
Регоче правда, мов розпусниця.
Іуди скаляться з ікон.
Пани у золоті вовтузяться
і давлять дупами закон.
Це зло ще кров'ю увінчається
і вкотре все розтрощить вщент,
бо з панством совість не стрічається —
вона йому не аргумент.
---
[i]2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2026
автор: Олександр Таратайко