Лягло життя хрестом важким на плечі,
Легкою сивиною над чолом,
Озвалося і галасом малечі,
І спогадом про цвинтар за селом.
Рясніє пам’ять кліпами дитинства,
Де вистачало щастя і турбот,
Де злидні поміж нас жили… і тисли,
Все ж добавляли кожному чеснот.
А ми спішили вирватись… «у люди» –
Не відали, який насправді світ,
Тож поки із очей зняли полуду,
Немало знадобилося нам літ.
Все ж жити не поменшало бажання,
Хоч за плечима – стежка непроста,
Де все було: і зрада, і кохання,
Й молитва на знекровлених устах.
25.09.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2026
автор: Ганна Верес