Точитиму ударами асфальт
І кулаки мої у траєкторії з плеча,
летітимуть, летітимуть всьому назустріч
Коли спалю себе від гніву
І замість мене лишаться жаринки.
Ти білі квіти принеси в те місце,
Клади на попіл, пропонуй Богам.
Ти знаєш гнівом може жити кожен дурень,
У своїм баченні похмурім.
Пробачення - не прояв слабкості.
Пробачення - це вид відповідальності!
Лише за себе, за своє життя.
Жити помстою, культивуючи силу,
Котра нищить тебе щохвилини.
Або жити вірою, культивуючи прощення,
Як дитина, що у Бога ховається за плечима.
Дав тобі вибір!
Вибирай!
Сам себе нищи
Або обійми свої чітки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2026
автор: Marila