НЕ СПОВІЩАЮТЬ


НЕ  СПОВІЩАЮТЬ

Без  тривоги  гаратати
Почали  потвори,
Блискавиці  розсікали
Небо  неозоре.

Блискавиці  розсікали,
Ми  хотіли  жити  –  
Без  упину  узяли́ся  
Господа  молити.

Без  упину  узяли́ся
Господа  благати,
Бо  не  знали  чи  ми  зможем
Ранку  дочекати.

Бо  не  знали  чи  ми  зможем
До  ранку  дожити,
І  все,  що  нам  залишалось  –  
Господа  молити.

Це  все,  що  нам  залишалось,
Те,  що  в  наших  силах,
Аби  серце  не  спинилось
Й  кров  текла  у  жилах.

Аби  серце  не  спинилось
В  нас  було́  бажання,
На  Всевишнього  надія
Лишалась  остання.

На  Всевишнього  надія,
Що  нас  порятує,
Бо  світ  тільки  споглядає
Й  вдає,  що  не  чує.

Бо  світ  тільки  споглядає
І  дурня  вмикає,
Й  про  загрозу  їх  розві́дка
Вже  не  сповіщає.

Про  загрозу  їх  розві́дка
Не  каже  ні  слова,
Зате  –  дивні  хвилювання
І  пуста  розмова.

Зате  дивні  хвилювання,
А  в  нас  –  гаратають.
Про  загрозу  й  небезпеку
Нам  не  сповіщають.

14.10.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР