Ціную я найбільш
Тебе, моє життя.
Не матиму ж я більш
До тебе вороття,
Коли ти все минеш
В невідворотну мить,
Яку не оминеш.
А доки час летить
Твій, маю я тебе
На світі цім земнім,
Як небо голубе
Земля – мій рідний дім.
Тримаю я в собі
Тебе усяку мить,
Допоки, далебі,
Ще серце стукотить
У грудях, доки я
Дишу, як кожен з нас,
Як вся людська сім’я,
Усюди й повсякчас.
Як сонце в небесах,
В мені одне лиш ти
І у моїх руках
Ти теж, допоки йти
Я буду в світі цім
Твоїм шляхом земним,
Стрічаючи на нім
Тих, з ким шляхом одним
Я йтиму, в кого ти
Є також повсякчас,
Допоки ти плисти
Рікою поуз час
Невпинний будеш. Мить
Останняя твоя
Настане, і умить
Тебе утрачу я.
Євген Ковальчук,13. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2026
автор: Євген Ковальчук