До життя


Ціную  я  найбільш
Тебе,  моє  життя.
Не  матиму  ж  я  більш
До  тебе  вороття,

Коли  ти  все  минеш
В  невідворотну  мить,
Яку  не  оминеш.
А  доки  час  летить

Твій,  маю  я  тебе
На  світі  цім  земнім,
Як  небо  голубе
Земля  –  мій  рідний  дім.

Тримаю  я  в  собі
Тебе  усяку  мить,
Допоки,  далебі,
Ще  серце  стукотить

У  грудях,  доки  я
Дишу,  як  кожен  з  нас,
Як  вся  людська  сім’я,
Усюди  й  повсякчас.

Як  сонце  в  небесах,
В  мені  одне  лиш  ти
І  у  моїх  руках
Ти  теж,  допоки  йти

Я  буду  в  світі  цім
Твоїм  шляхом  земним,
Стрічаючи  на  нім
Тих,  з  ким  шляхом  одним

Я  йтиму,  в  кого  ти
Є  також  повсякчас,
Допоки  ти  плисти
Рікою  поуз  час

Невпинний  будеш.  Мить
Останняя  твоя
Настане,  і  умить
Тебе  утрачу  я.                                                                



Євген  Ковальчук,13.  06.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2026
автор: Євген Ковальчук