Йду по горішки ( дит)

Жовтень  добру  має  вдачу,
Тож  примітно  усміхнуся,
І  нагоди  я  не  втрачу,
У  руках  кошик  —  пройдуся,
 По  стежинці,  що  в  городі.
 
Вже  спориш  ледь-ледь  рудіє,
То  ознака—  прийшла  осінь,
Моє  серденько  радіє,
Літо  бабине  тче  просинь.
 
Дні  погожі  —  насолода,
Ніби  скрипка  злегка  скрипне,
Приніс    вітер  прохолоду,
В  садку  листя,  ніби  схлипне.
 
Нема  груш  і  яблук  стиглих  —
Все  господарі  зібрали,
(У  добі  менш  годин  світлих…)
По  коморах  їх  сховали.
 
Ну  й  нехай,  я  до  горішка,
Поспішаю  крок  за  кроком.
На  траві  дрімала  кішка!
Вмить  зірвалась  й  ненароком…
 
Причаїлась  зирить  косо,
Прилягла  неначе  боком,
Й  вмить  підняла  вгору  хвостик…
Зазирнула  хитро  оком.
 
«Дивина»,—  собі  сказала,
Озирнувшись  я  довкола.
Оце    дійство  розгадала,
Мабуть,  мамина  це  школа.
 
Враз  вітрець  здійнявши  листя,
Гілля  дерева  колише,
Та    раптово,  мов  навмисно,
Спинивсь  різко  —  розізлився!
 
Стрибок  вмілий  до  горішка.
Норовлива  кішка  швидко,
Хап  у  зуби  вдало,  спішно…
Пострибала  —  вже  й  не  видко!
 
Несподівано  волосся
 Прилягло  мені  на  очі.
Трави  пиші,  мов  колосся,
Я  ж  побачить  дуже  хочу…
 
 Де  ж  горішки  приховались?
 Очі  бігають  кругами.
В  жмурки  грати  сподівались?
Я  ж  відчую  вас  руками!
 
 Поміж  віття,  шепіт  листя,  —
«Кошик  повний  у  дівчиська!»
Цей  прихід  був  блискавичним!

Я  ж  іду  й  собі  гадаю…
Мабуть,  вчасно  завітала,
Чи  я  й  справді  відчуваю?
Щедра  осінь  —  не  лукава!
 Принесла  нам  втіху  й  радість!
 
                                                                03.10.26  р
                               

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2026
автор: Ніна Незламна