Жовтень добру має вдачу,
Тож примітно усміхнуся,
І нагоди я не втрачу,
У руках кошик — пройдуся,
По стежинці, що в городі.
Вже спориш ледь-ледь рудіє,
То ознака— прийшла осінь,
Моє серденько радіє,
Літо бабине тче просинь.
Дні погожі — насолода,
Ніби скрипка злегка скрипне,
Приніс вітер прохолоду,
В садку листя, ніби схлипне.
Нема груш і яблук стиглих —
Все господарі зібрали,
(У добі менш годин світлих…)
По коморах їх сховали.
Ну й нехай, я до горішка,
Поспішаю крок за кроком.
На траві дрімала кішка!
Вмить зірвалась й ненароком…
Причаїлась зирить косо,
Прилягла неначе боком,
Й вмить підняла вгору хвостик…
Зазирнула хитро оком.
«Дивина»,— собі сказала,
Озирнувшись я довкола.
Оце дійство розгадала,
Мабуть, мамина це школа.
Враз вітрець здійнявши листя,
Гілля дерева колише,
Та раптово, мов навмисно,
Спинивсь різко — розізлився!
Стрибок вмілий до горішка.
Норовлива кішка швидко,
Хап у зуби вдало, спішно…
Пострибала — вже й не видко!
Несподівано волосся
Прилягло мені на очі.
Трави пиші, мов колосся,
Я ж побачить дуже хочу…
Де ж горішки приховались?
Очі бігають кругами.
В жмурки грати сподівались?
Я ж відчую вас руками!
Поміж віття, шепіт листя, —
«Кошик повний у дівчиська!»
Цей прихід був блискавичним!
Я ж іду й собі гадаю…
Мабуть, вчасно завітала,
Чи я й справді відчуваю?
Щедра осінь — не лукава!
Принесла нам втіху й радість!
03.10.26 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2026
автор: Ніна Незламна