Село моє, я знов до тебе лину
Крізь літ потік і біль розчарувань,
Де зачекалась під вікном калина,
Де залишились мамині слова:
– Ніщо не зігріває так людину,
Як та любов, що лине із душі
І в мирний час, і у лиху годину,
Тоді рідняться люди і чужі.
Усе у цім житті закономірне,
Як після ночі наступає день,
Отож завжди будь слову свому вірна,
Й повага у житті тебе знайде.
24.04.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2026
автор: Ганна Верес