ТРИВОГА, ВРАЖИНА І ЗАХІД


ТРИВОГА,  ВРАЖИНА  І  ЗАХІД

Ось  знову  тривога  звучить
І  тишу  вона  розриває,
Та  світу  воно  не  болить,
Тому  він  лишень  споглядає.

Та  світу  воно  не  болить,
Жахіття  для  них  незнайомі…
Ми  хочемо  вижити  й  жить
В  своє́му  вкраїнському  домі.

Ми  хочемо  вижити  й  жить,
І  далі  що  буде  –  не  знаєм,
Щоразу  тривога  звучить,
В  ту  мить  ми  усі  потерпаєм.

Щоразу  тривога  звучить,
Про  лихо  вона  сповіщає.
Убивче  сміття  знов  летить,
А  Захід  прильоти  вивчає.

Убивче  сміття  знов  летить,
Та  Захід  не  хоче  збагнути:
Якщо  він  війну  не  приспить,
То  їй  на  землі  їхній  бути.

Якщо  він  війну  не  приспить
І  буде  на  щось  ще  чекати,
Вражину  не  треба  просить  –  
Сама  завітає  до  хати.

Вражину  не  треба  просить,
Вони  ж  бо  –  непрохані  гості.
Захочуть  тоді  вони  жить,
Та  можуть  збирати  лиш  кості.

12.10.2026  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2026
[quote][/quote]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР