Моя кохана нене Україно,
Крізь часу біг і плин гучних століть,
Ти шла й ковтала біль через руїни,
Дивуючи собою цілий світ.
Несла ти біль пораненого серця,
Що зрадою впилося і не раз,
Дітей втрачала в історичнім герці,
Страждала від принизливих образ.
Ішла, затиснувши його руками,
Не загубивши у путі мети.
Пишалася синами-козаками,
Красою милувалася святинь.
О Україно, ти – мій біль і щастя,
Для мене наш народ – моя сім’я.
Любов до тебе п’ю, немов причастя.
Небесні сили так любить велять!
26.09.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2026
автор: Ганна Верес