Закінчую життя своє,
Бездарне і нікчемне.
А думка спати не дає.
Говорять, нескінченне
Життя людей. Душа жива,
Хоч тіло й справді тлінне.
На тому світі є дива
І щастя неодмінно.
Як тут заснути уночі?
Тікає сон з хатини.
Чи є життя ТАМ? Бог мовчить.
Не чує Він людину.
А що, коли і там також
Для бідних справжнє пекло,
А щастя є лиш для вельмож?
Їм затишно і тепло?
Але і тут я не живу.
Не для життя країна,
А для страждання. Наяву
Я бачу скрізь руїни.
То що мені в кінці життя
Порадите робити?
Таке непевне відчуття:
Вже вмерти чи ще жити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2026
автор: Leskiv