Все, що лю́дське — війна добира...
Вже і шепіт коханої — оклик.
Краплі совісті, крихти добра,
кожну з вас треба ставить на облік!
Я стою на порозі зими.
Десь позаду — моє надвечір'я.
Пережовую висновки ЗМІ,
що шахеди — не м'ячики з пір'я.
А в думках — все одно, все одно! —
розвертаюсь до миру й до жита,
бо життя — це не сон чи кіно
і його ще належить дожити.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2026
автор: Олександр Таратайко